Двогорбий верблюд

← повернутися до списку тварин

Корабель пустелі 

Друга назва двогорбого верблюда - бактріан -походить від назви його батьківщини, стародавньої держави Бактрії, яка була розташована на території сьогоднішнього Афганістану і Узбекистану. Близько 2 мільйонів років тому предки верблюдів з Північної Америки перебралися в Євразію. Незабаром після переселення верблюди на американському континенті вимерли. 

Льоша

Наш верблюд народився 30 березня 2010 року, відрізняється товариським характером, але трохи впертою вдачею. Він дуже любить людей: коли хтось наближається до загороди, Льоша всіма силами намагається привернути його увагу. 

Улюблені страви:

все, що дають. Льоша невибагливий у їжі, адже його родичі в пустелях поїдають і чагарники ефедри, і пагони саксаулу, і колючі гілки акації, і кулі перекотиполя.

Улюблені розваги:

зустрічати відвідувачів, випромінювати оптимізм і доброзичливість.

А чи знаєте ви?

1. Дикий двогорбий верблюд відрізняється від свого домашнього родича меншими горбами, вужчими ступнями і не так добре розвиненими мозолями на колінах передніх ніг Забарвлення шерсті домашніх верблюдів може сильно мінятися - від світлого до темно-коричневого, дикі ж верблюди мають постійне червонувато-коричнево-піщане забарвлення.

2. Верблюди погано переносять вологий клімат, проте і витримують перепади температур від -27°С до +50°С.

3. В 1860 році для транспортування солі по дорозі в пустелі завдовжки в 320 км, в США було привезено п'ятнадцять двогорбих верблюдів.

4. Восени дикі верблюди тримаються в оазисах, де поїдають листя тополі й очерет. Незважаючи на те, що тварини можуть довго обходитися без води, особливо сильно вони страждають від браку водопоїв.

5. Верблюди тримаються невеликими табунами, на чолі кожного з яких стоїть дорослий самець. 

Про що говорять легенди:

Араби, які живуть в пустелі, називають верблюда «найбільшим даром Аллаха людству». Про їхню прихильності до цієї тварини свідчить хоча б той факт, що в арабській літературі можна нарахувати до 5 тисяч назв і епітетів, які належать верблюду. Йому присвячено багато знаменитих арабських казок. Араби знайшли пояснення і характерній «усмішці» цієї тварини: коли верблюд дізнався, що Бог збирається подарувати йому дружину, він дуже широко посміхнувся, ніс його тріснув і в такому вигляді він залишився назавжди.