Сірий сибірський вовк

← повернутися до списку тварин


Ми все робимо разом!

Акбара і Ташчайнар

зимовий пейзаж

Ташчайнар

чоловік, захистник, годувальник

Акбара!

витончена красуня Сибіру

Загальні факти

Класифікація: Ссавці (Mammalia) Хижі, або Хижаки (Carnivora)

Континент: Європа, Північна Америка, Азія

Ареал: північні ліси

Місце проживання: дика тварина

Охоронний статус: найменший ризик

Вид: сибірський (сірий) вовк.(Лат. Canis lupus lupus.Англ. Eurasian wolf).

Довжина тіла дорослих особин: 112-137 см

Вага: 36,6-52 кг. Хутро дуже довге, густе, пухнасте й м'яке. Забарвлення переважно сіре.

 

Від його пісень у звірів морозець біжить по шкірі

Вони люті і небезпечні. Ймовірно, так скаже про вовків той, хто майже нічого про них не знає. Вовки - одні із самих вірних тварин, вони сильно прив'язуються до товаришів по зграї. Свої почуття вони висловлюють мімікою і рухами тіла. "Вовчий мова" згуртовує зграю і допомагає їй діяти заодно. У пориві ніжності вовки облизують один одного і труться мордами. Хвіст потрібен вовку і для того, щоб висловлювати свої почуття. Якщо хвіст задертий і його кінчик трохи зігнутий, це означає, що вовк цілком упевнений у собі. У дружелюбно налаштованого вовка хвіст опущений, але самий кінчик його дивиться вгору. Вовк з підібраними хвостом або чогось боїться, або так повідомляє про свою симпатію. Морди вовків дуже виразні. Злякавшись, вовк притискає вуха і зображує подобу посмішки. Розлючений вовк оскалює зуби, а стоячі сторчма вуха повертає вперед. Відчувши небезпеку, він відводить вуха назад, оскалюється і висовує язик. Товариші розуміють, як поводитися, щоб зберегти мир в зграї. 

А наші сірі вовки - це найвесиліша компанія зоопарку. Акбара і Ташчайнар поки що підлітки, які визжать від радості, коли до них заходить наглядач і готові віддати майже все (це не стосується обіду) за те, щоб отримати порцію погладжувань.

Ташчайнар

Народився 14 березня 2015 р. Він дуже тямущій і легко піддається навчанню. До того ж у нього особливий характер: обережний, трохи зухвалий та самовпевнений. Він тримається у вовчому суспільстві та й серед наших наглядачів вільно і невимушено. Він благородний і справедливий – він не буде нападати на противників слабших за себе.

Акбара

Народилася 1 березня 2015 р. Вона як будь-яка дівчина соромязлива, тримається обережно а іноді її навіть не видно і не чутно.  Може бути дуже серйозною, а іноді допитливою та грайливою, як дитина. Звикла у справах розраховувати на побратима, але й сама може підставити плече у біді чи на полюванні, уміє чудово працювати в команді.

Улюблені сімейні страви:

Великі копитні, бабаки, зайці, борсуки, лисиці, тхори, ховрахи, миші, хом'яки та інші дрібні гризуни, комахи, водоплавні птахи, ящірки, змії, жаби, а також вовки полюбляють рослинну їжу.

Улюблені розваги:

Перше, що зробить вовк, наповнивши шлунок, - згорнеться клубочком і гарненько подрімає. Прокинувшись, із задоволенням побігає. Якщо йому захочеться пограти, він запросить приєднатися до нього і родичів. Низько припадаючи на передніх лапах до землі, він наблизиться до них і, виляючи хвостом, скаже: «Ну будь ласка!» Жодної відповіді? Тоді, що б привернути до себе увагу, він почне стрибати з боку в бік, зовсім як собака.

А чи знаєте Ви?

1. 20 тисяч років — такий вік найдавніших наскальних малюнків із зображеннями вовків.

2. Вовки здатні відчути запах на відстані півтора кілометра. До речі, у цих звірів є здатність розрізняти 200 мільйонів запахів, у людини — всього 5 мільйонів. Тому вовки — відмінні мисливці.

3.Тиск вовчої пащі становить 300 кілограмів на один квадратний сантиметр. У великих собак цей показник у два рази менше.

4. Ірландія XVII століття називалася «Вовча земля». У ті часи на території Ірландії було дуже багато вовчих зграй, а полювання на цих хижаків було найпопулярнішою роботою.

5. Цілий день вовки бігають риссю зі швидкість до 8 кілометрів на годину. Під час небезпеки швидкість їх пересування може складати і 60 кілометрів на годину, а при полюванні, як правило, 30.

6. Вожак вовчої зграї завжди йде першим, високо піднявши хвіст, демонструючи тим самим своє становище.

7. Вовки стали першими тваринами, які були взяті під охорону як види, яким загрожує вимирання.

8. Мороз сірому вовкові абсолютно не страшний! Тому що він може регулювати кровообіг для кращого зігрівання тіла. Узимку сірий вовк обростає щільною пухнастою шерстю з коротким підшерстям і довгими волосками, що захищають тіло від холоду та вологи. На шерсті не утворюється крижана шкірка, чого не можна сказати про шерсть собаки. Вовк витримує на відкритій місцевості навіть екстремальний мороз у 40 градусів.

9. Вовки вміють не тільки вити, але й розмовляти! До речі, вовче виття триває не більше 5 секунд, решта – це відлуння. А розмовляють вовки не тільки за допомогою виття, але й за допомогою мови тіла. Наприклад, якщо вовк планує атакувати або захищатися, його постава стане бездоганною, а шерсть стане дибки. Якщо вовк спокійний, у нього вуха і хвіст опущені. Виття потрібне тваринам для того, щоб розповісти зграї про те, що насувається буря, щоб швидко знайти побратимів для полювання, щоб пригрозити іншій зграї в разі посягання на території.

Про що говорять легенди.

Вовк постає традиційним героєм епосу й народних казок у більшості народів світу. Він посідає важливе місце і в міфології північних народів (Фенрир, Амарок і т.д.). Історії про вовків-перевертнів прийшли в європейську культуру, ймовірно, з Австрії, Нідерландів і Трансільванії, а через певний час полонили уяву мешканців майже всіх європейських країн. Одна з перших літературних обробок легенди про вовків-перевертнів відома кожному ще з дитинства – це казка Шарля Перро про Сірого вовка й Червону Шапочку. Як ви пам'ятаєте, у цій казці вовк розмовляв з Червоною Шапочкою, викликав її прихильніть до себе, зрештою, він переодягнувся у з’їдену бабусю. Крім того, в «дорослому», неадаптованому варіанті казки це відбувалося під час повного місяця, і мисливці змогли вбити вовка тільки срібною кулею. 



Ще більше цікавого